Психолог та інші “психо”: яка різниця?
Сьогодні такі слова як психолог, психотерапевт, психіатр, психоаналітик злилися у єдине ціле. Саме корінь «психо» одразу викликає негативні асоціації, навіяні, здебільшого, людьми, які не ознайомлені з такими поняттями.
Серед моїх знайомих найкраще реагують на фразу «Я коуч», бо це щось нове та екстравагантне. І без приставки «психо». Про це читайте у наступній статті «Коучинг versus психотерапія».
Насправді «психо» з грецької означає «душа», а «психологія» дослівно (від грецького (psyché) — душа, дух; (logos) — вчення, наука) — це наука про душу. Як бачимо, немає ніякого натяку на психів чи щось подібне.
У цій статті ми розберемо, чим відрізняються різні поняття із коренем «психо». Пошукаємо їх спільне та відмінне, а найголовніше – ви знайдете тут асоціації, які просто не дозволять плутати ці слова.
Психіатр
Псих – це розмовна форма слова «душевнохворий». Ним описують психічно неврівноважену людину або людину, яка страждає психічними розладами. Думаю, це слово доволі грубе і нетактовне, нехай навіть стосується людей «не таких». Із такими людьми працюють психіатри.
Психіатр – це лікар, який отримав спеціалізацію в області психіатрії. Психіатр займається діагностикою та лікуванням хворих з важкими порушеннями психіки.
Це медик, який для допомоги пацієнтам використовує та виписує різні психотропні препарати – транквілізатори, антидепресанти, нейролептики та ін. Часто такі хворі, окрім ліків, потребують госпіталізації, тому знаходяться на обліку в лікарнях.
Основні розлади, з якими працює психіатр, – це шизофренія, епілепсія, клінічна депресія, біполярний афективний розлад, розумова відсталість, множинна особистість.
Психіатричні розлади включають в себе наявність будь-яких галюцинацій (звукових, нюхових, тактильних та ін.) та відчуття втрати реальності. У душевнохворого відчуття реальності часто хибне або взагалі відсутнє, тому така особа може не розуміти, де вона, що з нею, який зараз день чи рік.
Психолог
Психолог – це спеціаліст, який має вищу гуманітарну освіту за спеціальністю «Психологія». Така людина, як правило, навчалася у ВНЗ та має загальну базу знань про історію виникнення психології, її види та сфери застосування.
Психолог має справу зі здоровими людьми, котрі мають труднощі у повсякденному житті: незадоволеність роботою, конфлікти в сім’ї чи робочому колективі, низька чи нестабільна самооцінка, постійні вагання щодо прийняття рішення і т. д.
Психолог працює із психічно здоровими людьми і не має жодного відношення до «психів».
Грамотний психолог має певні знання в області психіатрії, фізіології та завжди може відрізнити свого клієнта від людини, яка потребує консультації у психіатра.
«Психолог» – це освіта, яку отримують у вищих навчальних закладах. Так само, як «лікар». Це загальні терміни, які можуть охоплювати різні спеціалізації. Наприклад, лікар-офтальмолог, лікар-стоматолог, лікар-невропатолог, лікар-педіатр.
Аналогічно із психологами, які після закінчення ВНЗ спеціалізуються у певній сфері діяльності: психолог-консультант, психолог-діагност, клінічний психолог, сімейний психолог та ін.
Часто практикуючі психологи закінчують одну або кілька психологічних шкіл, кожна з яких має свій підхід до дослідження психіки людини та пояснення її дій, наприклад, психоаналіз, гештальтпсихологія, логотерапія, гуманістична психологія, позитивна психотерапія, біхевіоризм та ін.
Важливо розуміти, що психолог, який навчається у певній психологічній школі, не зобов’язаний потім консультувати клієнтів. Такі знання можна застосувати і в інших областях: у бізнесі, продажах та навчанні.
Поясню на своєму прикладі. За освітою я психолог. Після закінчення ВНЗ я навчалася у Школі Позитивної психотерапії, де пройшла відповідну підготовку та отримала сертифікат психолога-консультанта у методі Позитивної психотерапії. Сьогодні я займаюся психологічним консультуванням і допомагаю людям з наступними ситуаціями: непорозуміння у стосунках, нерозуміння себе та своїх емоцій, тривожність, пошук сенсу.
Психологічне консультування – це робота з людьми, спрямована на розв’язання різноманітних проблем, які пов’язані з сім’єю, кар’єрою, шлюбом, міжособистісним стосунками та самим собою.
Психологи-консультанти працюють із актуальними щоденними питаннями: криза в сім’ї, проблеми з відносинами, пошук себе, низька самооцінка та ін.
Психотерапевт
Психотерапевт – це людина із вищою медичною освітою «Лікар» або гуманітарною освітою за спеціальністю «Психологія». Для того, щоб стати психотерапевтом, слід пройти додаткове підвищення кваліфікації у галузі психотерапії. Спеціальна освіта психотерапевта обов’язково включає 50-250 годин особистої та групової терапії, а також певну кількість (від 25) навчальних супервізій (бесід із досвідченим психотерапевтом).
Психотерапевти бувають двох типів:
1) лікар-психотерапевт – це людина з медичною освітою («Лікар»), яка пройшла додаткову спеціалізацію у сфері психотерапії. Часто це колишній або діючий психіатр;
2) психолог-психотерапевт – це фахівець з вищою освітою за спеціальністю «Психологія» з додатковою професійною підготовкою у сфері психотерапії. Наприклад, якщо я далі продовжу навчання у Школі Позитивної психотерапії, то через 3-4 роки отримаю сертифікат психолога-психотерапевта.
Лікар-психотерапевт і психолог-психотерапевт у своїй роботі використовують методи і техніки психологічної терапії. Основна відмінність між ними полягає у тому, що лікар-психотерапевт може призначати лікування медикаментами (як психіатр), а психолог-психотерапевт такого права не має. Також людина, яка працює із лікарем-психотерапевтом, – це пацієнт; у психолога-психотерапевта – це клієнт.
Гаразд, скажете ви. Тоді до кого ж мені йти за потреби – лікаря-психотерапевта чи одразу до психіатра?
Основна різниця лікаря-психотерапевта і психіатра в тому, що лікар-психотерапевт лікує психологічні розлади легкого та середнього ступеня тяжкості, наприклад, фобії, тривожні стани, нав’язливі думки, несподівані напади страху. У людей, які звертаються до психотерапевта, немає фізичних уражень чи травм головного мозку. Також психотерапевт працює із психосоматичними розладами: бронхіальна астма, ішемічна хвороба серця, розлади шлунково-кишкового тракту та ін.
Якщо ж присутні такі симптоми як марення, галюцинації, важка депресія, слід обов’язково звертатися до психіатра. У полі діяльності психіатра також знаходяться розлади уваги, пам’яті, мислення, сприйняття; люди, залежні від алкоголю або наркотиків; особи, які мають нав’язливі думки про суїцид або схильні до різких спалахів гніву та агресії.
У будь-якому випадку, хороший психіатр або лікар-психотерапевт можуть відрізнити «свого» пацієнта від «не свого», тобто людину із важкими психічними розладами, яка потребує госпіталізації, від людини із легкими психологічними травмами. У деяких випадках психіатр та лікар-психотерапевт можуть працювати в парі.
Психоаналітик
Психоаналітик – це психотерапевт, який вибрав психоаналіз методом своєї роботи.
Психоаналіз заснував усім відомий Зігмунд Фройд укінці XIX – початку XX ст. Для Фройда психіка людини – це айсберг. Верхня частина айсберга, яка виступає на поверхню, – це свідоме, яке доступне людині. Основна частина айсберга, яка ховається під водою, – це несвідоме, сутність якого людині невідома.
Несвідоме являє собою «глибоке і темне сховище примітивних інстинктів, потреб, бажань, фантазій, мрій суб’єкта, зміст яких перечить його свідомості, загрожує їй руйнацією, а тому є неприйнятним для людини і витісненим у несвідоме» (З. Фройд)
Основне, з чим працює психоаналітик – це ваше несвідоме.
Об’єктом роботи психоаналітика виступає не симптом клієнта, не певна актуальна ситуація, а особистість у цілому. Тому психоаналіз часто триває кілька років.
Класичний психоаналітик – це той, у кого клієнт сидить на кушетці в затемненій кімнаті та розказує свої асоціації, усе, що приходить у голову. Така людина старається «виключити» внутрішнього критика, не фільтрувати інформацію, яку висловлює, тому з легкістю «перестрибує» з теми на тему.
Зараз більш популярний нео-психоаналіз, де немає жорсткої прив’язки до кушетки та класичним канонам роботи, він поєднує у собі техніки з інших методів.
Nota Bene. Підведемо підсумки
- психолог-консультант і психолог-психотерапевт працюють лише зі здоровими людьми;
- лікар-психотерапевт і психіатр мають справу з клінічно нездоровими людьми, які мають психологічні розлади легкого, середнього або важкого ступенів тяжкості;
- людина, яка працює із психологом-консультантом або психологом-психотерапевтом, – це клієнт;
- людина, яка перебуває на обліку у психіатра або відвідує лікаря-психотерапевта, – це пацієнт.
Якщо ви спілкуєтесь із професіоналом, то все виглядає наступним чином:
- психолог-консультант чи психолог-психотерапевт має базові знання із клінічної психології та психіатрії, а тому може оцінити межі своєї компетенції, зрозуміти, чи в людини є психічні розлади та чи потрібен їй психіатр;
- психіатр за потреби може «відкласти в бік психіатричні лінзи» та зрозуміти, чого потребує людина: медикаментів і госпіталізації чи теплої розмови і чашки чаю із психологом.